ВЕНЧУРНЕ ФІНАНСУВАННЯ В МЕДИЦИНІ

Share Button

ВЕНЧУРНЕ ФІНАНСУВАННЯ В МЕДИЦИНІ

Володимир Короленко,
кандидат медичних наук, магістр державного управління у сфері охорони здоров’я

Однією з характерних рис нашого часу є підвищений інтерес до проблем і можливостей біоекономіки – науки, яка визначає оптимальний рівень соціально-економічної діяльності, при якій біологічні системи (у тому числі люди як біологічні істоти) функціонують ефективно та раціонально, не порушуючи їх здатності до регенерації. Це пов’язане зі зростанням потреби підвищення якості життя із пріоритетом здоров’я та умов навколишнього середовища. Біоекономіка має безпосереднє відношення до практичного втілення високих інноваційних технологій, у першу чергу біотехнологій, оскільки їх фінансування здійснюється переважно в рамках так званого венчурного бізнесу.

Венчурний бізнес (скорочено – венчур) – це ризикований науково-технічний або технологічний бізнес. Термін походить від англійського “venture” – “ризиковане підприємство або починання”.

Основним інтенсивним фактором розвитку венчура є високоякісний людський капітал. Засновник біоекономіки, український демограф С.А.Томілін, у своїх працях доводив необхідність “внести принципи економічного мислення до галузі біологічних явищ”. Він показав, “як по-варварському нераціонально споживалося протягом багатьох століть людське життя, які незначні результати, яку жалюгідну “культуру” воно робило як додану вартість, і що незрівнянно більш гідні результати можуть бути отримані шляхом застосування господарських принципів економії до “органічного капіталу”.

Венчурний бізнес має особливе значення в процесах створення ефективної й конкурентоспроможної сучасної економіки. Високі технології, створювані на базі венчура, дозволяють країні з “доганяючою економікою” наблизитися в доступному для огляду майбутньому по душових доходах до розвинених країн світу. Так, наприклад, Нова Зеландія, країна з найбільш розвиненим сільським господарством, залишається в нижній частині списку розвинених країн миру за ВВП на душу населення. У той же час, Сінгапур, що зумів налагодити у себе на високому рівні інноваційний венчурний бізнес, зрівнявся за цим показником з передовими країнами світу.

Венчурний інноваційний бізнес забезпечує створення кластерів високих технологій, є провідною креативною частиною хвильового інноваційного процесу, його системним ядром. Розвинений венчурний технологічний бізнес є тим базовим сектором постіндустріальної й нової економік, що визначає здатність країни утримувати конкурентоспроможні світові позиції в передових технологіях.

Венчурний бізнес почав формуватися урядом США в 1950-х роках і розвивався такими основними хвилями:

–        1970-ті роки – напівпровідники й біотехнології (генна інженерія);

–        1980-ті роки – персональні комп’ютери;

–        1990-ті роки – Інтернет-бізнес.

Наступними хвилями розвитку венчурного бізнесу стали (2000-2010-ті роки):

–        технології безпеки в широкому сенсі (особистої, інформаційної, корпоративної, державної і т.д.);

–        нанотехнології;

–        біотехнології.

Країни з «доганяючими економіками» створюють привабливі умови для венчурних підприємців і менеджерів зі США та інших передових країн. Так, Ізраїль шляхом співфінансування приватних фондів і прийняття частини ризиків на державу, зумів порівняно швидко залучити іноземних венчурних інвесторів і менеджерів та перейняти їхній досвід. Поява національних венчурних підприємців у країні, що розвивається, у порівняно короткий термін малоймовірна. їх доводиться “вирощувати” за допомогою “учителів” з розвинених країн, формуючи людський капітал.

Країни, що створили венчурний бізнес, використовували: 1) прямі державні інвестиції в компанії; 2) державні інвестиції в приватні венчурні фонди; 3) змішане інвестування. У країнах, що розвиваються, застосовується інша схема: створюється державний фонд, що здійснює інвестиції в приватні венчурні фонди. Останні здійснюють інвестиції у венчурні проекти. Причому, як співвласники у приватні фонди за рахунок пільгового фінансування залучаються венчурні підприємці з передових країн. Фактично, це форма державно-приватного партнерства (PPP – public–private partnership).

Для успішного розвитку венчурного бізнесу необхідні:

–        довгострокова державна інноваційна політика й конкретна програма співфінансування венчурного бізнесу;

–        значні інвестиції в розвиток людського капіталу – основи створення й ефективності венчурного бізнесу;

–        венчурні підприємці (бізнес-ангели), котрі, як правило, виростають із венчурних менеджерів;

–        венчурні менеджери;

–        розвинені фундаментальна та прикладна науки, здатні впроваджувати відкриття, винаходи й нововведення для венчурного бізнесу;

–        сучасна й розвинена система освіти;

–        конкурентне середовище у венчурному бізнесі.

Особливістю венчурного бізнесу є дуже високий інтелектуальний та професійний рівень венчурних підприємців і менеджерів. Подібних професіоналів надзвичайно складно виростити. їхнє знання й досвід лежать на перетині фундаментальної та прикладної наук, інноваційного менеджменту, знання високотехнологічного виробництва. Тому, програми й проекти створення національного венчурного бізнесу повинні бути комплексними й системними, спрямованими на вирішення завдання повноцінного фінансування, підготовки фахівців, створення інфраструктури, системи безпеки та ін.

Працюючи в групі при Міністерстві освіти і науки України з розроблення Стратегії інноваційного розвитку України, яка створюється з метою розбудови національної інноваційної системи, визначення правових засад впровадження новітніх  технологій, розвитку інновацій та надання державної підтримки інноваційним підприємствам, мав честь запропонувати у розділі “Шляхи і способи розв’язання проблем” проекту Стратегії виписати безпосередні механізми, які будуть покладені в основу подальшого Плану заходів з реалізації. Ця думка знайшла активну підтримку колег. Вважаю за доцільне включити сюди механізми PPP і венчурного фінансування. Саме вони вбачаються єдино реальними для підключення України до світового процесу розвитку, зокрема, hi tech  – біо- та нанобіотехнологій. Україна в сучасному світі, де панує «економіка знань», повинна не бігти в кільватері розвинених країн, а орієнтуватись на перспективне рівноправне глобальне партнерство.

За матеріалом сайту EuroMedicine