ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я В УКРАЇНІ: НАУКА І ПРАКТИКА

Share Button

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я В УКРАЇНІ: НАУКА І ПРАКТИКА

У №1 за 2016 рік «Вісника НАДУ при Президентові України» було опубліковано статтю «ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ В УМОВАХ СИСТЕМНИХ ЗМІН», співавтором якої був автор сайту. По чотирьох роках розбудови системи громадського здоров’я в Україні викликає інтерес співставлення заявлених у статті концептуальних засад з практикою імплементації та управління змінами у цій сфері.

У роботі авторами були сформульовані такі основні концептуальні підходи стосовно удосконалення публічного управління у сфері громадського здоров’я в Україні:

  • Розробка Програми (плану дій) розбудови громадського здоров’я України як інкорпорованої частини громадського здоров’я Європи та глобального здоров’я
  • Формування пулу фахівців з громадського здоров’я
  • Оптимізація мережі установ і закладів, які виконують функції громадського здоров’я
  • Залучення до виконання окремих функцій громадського здоров’я медичних працівників усіх фахів.
  • Створення і реалізація адвокаційно-комунікаційної програми залучення до виконання окремих функцій громадського здоров’я усіх мешканців країни.

Деталізуємо запропоновані концептуальні підходи.

  1. Розробка Програми (плану дій) розбудови громадського здоровя України як інкорпорованої частини громадського здоровя Європи та глобального здоровя здоров’я – з визначенням строків виконання та усіх задіяних сторін повинні бути виконані з урахуванням Плану заходів з імплементації Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, на 2014-2017 роки.

Цим Планом заходів було передбачено затвердження на загальнодержавному рівні як нормативно-правового акту Стратегії реформування системи охорони здоров’я України. Проєкт такого документу був розроблений Стратегічною дорадчою групою з питань реформування системи охорони здоров’я в Україні за участі широкого кола експертів (включаючи автора цього сайту) під назвою “Національна стратегія реформування системи охорони здоров’я в Україні на період 2015-2020 років”, оприлюднений у 2015 році, проте до цього часу не отримав нормативно-правового визнання.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 1002-р було схвалено Концепцію розвитку системи громадського здоров’я. Як зазначено на офіційному сайті КМУ, Концепція визначає засади, напрями, завдання, механізми і строки розбудови системи громадського здоров’я з метою формування та реалізації ефективної державної політики для збереження та зміцнення здоров’я населення, збільшення тривалості та покращення якості життя, попередження захворювань, продовження активного, працездатного віку та заохочення до здорового способу життя шляхом об’єднання зусиль усього суспільства. Реалізувати цю Концепцію передбачалося протягом 2017-2020 років, проте на сьогодні доводиться констатувати, що намічені заходи не було виконано своєчасно і в належному обсязі. План заходів щодо реалізації Концепції розвитку системи громадського здоров’я (далі – План заходів), затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 р. № 560-р, містив завдання лише для центральних органів виконавчої влади, національних академій наук та громадських об’єднань, повністю обійшовши увагою місцеві державні адміністрації. Детальніший аналіз виконання Концепції може бути предметом окремої публікації.

  1. Забезпечення підготовки пулу фахівців з громадського здоров’я, що має включати знання, вміння та навички з біомедичних наук, епідеміології, біостатистики, екології людини, політики та управління охороною здоров’я, біоекономіки, медичної соціології, медичної кліодинаміки, психології.

Такий пул фахівців (відповідно вмотивованих працювати в системі громадського здоров’я) в належному обсязі підготовлений не був. Стандарт вищої освіти за спеціальністю «Громадське здоров’я» був затверджений наказом МОН України №1383 лише 12.12.2018  (хоча Планом заходів це було передбачено у IV кварталі 2017 року, а сама спеціальність 229 «Громадське здоров’я» була внесена до офіційного переліку відповідно до постанови КМУ від 1 лютого 2017 р. № 53 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 р. № 266»). Потенціал колишніх медико-профілактичних факультетів медичних вишів для підготовки кадрів громадського здоров’я системно використаний не був,

Епідеміологія як базова дисципліна громадського здоров’я не зазнала системної переорієнтації з виключно інфекційної епідеміології (як вона традиційно викладалася в Україні) на епідеміологію неінфекційних та інфекційних захворювань. Втім, як виконання одного з пунктів Плану заходів («розроблення та впровадження спеціалізованої програми з підвищення кваліфікації епідеміологів»), навесні 2018 року було запущено програму підготовки з польової епідеміології (FETP) при Центрі громадського здоров’я МОЗ України, до першої когорти якої було  зараховано 16 резидентів, а в 2019 році відбувся набір вже до другої когорти.

  1. Оптимізація мережі установ і закладів, які виконують функції громадського здоров’я – створення національного та регіональних центрів громадського здоров’я з використанням потенціалу існуючих установ, які виконують окремі оперативні функції громадського здоров’я.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року №909-р утворено державну установу «Центр громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України», а наказом МОЗ України від 18.09.2015 № 604 затверджено його перший статут та визначено перелік установ МОЗ України та Державної санітарно-епідеміологічної служби України, злиттям яких утворюється зазначений центр. Згодом цей перелік змінювався, внаслідок чого лабораторні центри колишньої Держсанепідслужби увійшли в смугу безперервних реорганізацій, а Центр медичної статистики та Інститут стратегічних досліджень МОЗ України не увійшли до складу державного Центру.

Зміни у сфері громадського здоров’я набули тенденції до організаційно-правової децентралізації – створення мережі обласних та Київського міського центрів громадського здоров’я у формі комунальних некомерційних підприємств, власниками яких  мали бути місцеві ради, а вертикальне управління передбачалося здійснювати за допомогою фінансових важелів. Складовими регіональних центрів мали стати регіональні центри медичної статистики, центри здоров’я, центри моніторингу і оцінки, виведені зі складу центрів протидії ВІЛ/СНІДу та протитуберкульозних диспансерів, а також лабораторні центри колишньої Держсанепідслужби. У відповідному ключі наказом МОЗ України від 02.11.2018 № 2012 було затверджено Примірний статут і Примірну структуру центру громадського здоров’я (обласного, міст Києва та Севастополя). Планом заходів ці документи передбачалося затвердити у ІV кварталі 2017 року. Станом на кінець 2019 року такі регіональні центри були утворені де-юре лише у 15 регіонах з 25, причому в жодному регіоні не відбулося створення повноцінного (з усіх передбачених складових) центру громадського здоров’я.

  1. Залучення до виконання окремих функцій громадського здоров’я медичних працівників усіх фахів, а не лише первинної ланки.

План заходів щодо реалізації Концепції розвитку системи громадського здоров’я не містить спеціальних заходів, які були б спрямовані на досягнення цієї мети.

  1. Адвокаційно-комунікаційна програма залучення до виконання окремих функцій громадського здоров’я усіх громадян.

Кінцевою метою розвитку громадського здоров’я відповідно до світових стандартів є на сьогоднішній день залучення кожної людини до активної, повсякденної, відповідальної турботи про власне здоров’я. Основами політики та стратегії “Здоров’я 2020” серед головних цілей передбачено: “Забезпечення підтримки у повній реалізації кожною людиною її потенціалу здоров’я та добробуту”. Планом заходів було передбачено  розроблення та затвердження у І кварталі 2018 року Комунікаційної стратегії з пріоритетних питань громадського здоров’я, що дотепер не виконано. Відповідно, комунікації з цих питань не мають нормативно впорядкованого характеру.

Тимчасовому орієнтуванню стейкхолдерів сфери громадського здоров’я в питаннях комунікацій сприяли методичні розробки Центру громадського здоров’я МОЗ України (зокрема, операційний посібник «Розробка та фінансування регіональних і місцевих програм громадського здоров’я», виданий 2019 року).