НИРКИ З ПРОБІРКИ

Share Button

НИРКИ З ПРОБІРКИ
На шляху до перевороту в лікуванні хронічної ниркової недостатності

Група дослідників на чолі з Харальдом Оттом (Harald Ott) з центру регенеративної медицини загальноклінічної лікарні штату Массачусетс (США) трансплантувала щурам штучно вирощені нирки, які успішно справляються зі своїми функціями: фільтрацією крові і виробництвом сечі. Спершу створюється «риштування» для майбутньої нирки – об’ємна сітка сполучної тканини. Замість створювати цю складну структуру de novo, вчені використовували нирку померлого щура, з якої за допомогою спеціального миючого засобу були видалені всі «зайві» клітини. “Засіявши” волоконний «скелет» клітинами з людської пупочної вени (для регенерації судин) і нирок новонароджених щурів (для відновлення інших тканин), дослідники змогли виростити новий орган. «Біоінженерна» нирка, трансплантована щурові, справляється зі своїми обов’язками, хоча і дещо гірше, ніж натуральна.

В теперішній час для продовження життя пацієнтів з деякими важкими захворюваннями нирок широко застосовується гемодіаліз, але вилікування їх можливе лише після трансплантації донорської нирки, якої іноді доводиться чекати роками. Якщо групі Отта вдасться вдосконалити свою методику і зробити її придатною для людини, це може стати значним проривом у трансплантології. У якості «риштувань» можна буде використовувати фрагменти будь-якого донорського органу (не надто турбуючись про генетичну сумісність), можливо, навіть нирки свині. Використання для регенерації власних клітин пацієнта дозволить мінімізувати ризик відторгнення нового органу його імунною системою. У деяких випадках хірурги зможуть видалити власну нирку пацієнта, очистити від нефункціонуючих клітин і повернути хазяїну у відновленому вигляді.

Методика групи Отта зберігає природну тривимірну структуру нирок: всі клітини опиняються на призначених місцях. Наприклад, вчені спостерігали, як подоцити переважно займали відведені їм місця навколо ниркових клубочків. Проте такий спосіб регенерації все ще непридатний для клінічного використання: вирощена в лабораторії нирка виробляє в три рази менше сечі, ніж справжня, і виводить креатинін в 36 разів повільніше. Гемодіаліз призначається пацієнтам, коли функціональність нирок падає нижче 15% від норми. «Якщо ми зможемо створити орган, що працює хоча б на 20%, – говорить Х. Отт, – ми вже зробимо пацієнта незалежним від гемодіалізу».

Зараз дослідники намагаються використовувати ту ж методику для відновлення людських і свинячих нирок, паралельно вдосконалюючи методи координації розвитку посіяних клітин, що може призвести до підвищення продуктивності штучного органу.

Докладніше на сайті  Nature Medicine

Фото з сайту Nature Medicine