Телемедицина

Share Button

Телемедицина (від грецького τηλε — далеко, латинського mederi — лікувати), як це визначено Примірним положенням про взаємодію телемедичних центрів та закладів охорони здоров’я, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23.03.2010 № 261 «Про впровадження телемедицини в закладах охорони здоров’я», являє собою метод надання послуг з медичного обслуговування там, де відстань є критичним чинником. Послуги надають представники всіх медичних спеціальностей з використанням інформаційно-комунікаційних технологій після отримання інформації, необхідної для діагностики, лікування та профілактики захворювання.

Основні розділи телемедицини
· Телемедичні консультації (процес обговорення клінічного випадку за допомогою захищених телекомунікацій та інших комп’ютерно-інформаційних, програмно-апаратних засобів з метою прийняття лікарем найоптимальнішого та своєчасного клінічного рішення). Вони можуть бути відкладеними (запит електронною поштою) та в режимі реального часу. Останні поділяються на планові, екстрені та відеоконсиліуми.
· Дистанційне теленавчання, зокрема і трансляція оперативних втручань.
Медичний телемоніторинг (процес одноразового або подовженого обстеження з використанням електронних діагностичних приладів у режимі реального часу або періодичною передачею даних консультантові з метою накопичення, аналізу медичної інформації щодо фізіологічних функцій та відповідних дій з надання медичної допомоги).
· Домашня телемедицина (процес постійного спостереження за станом здоров’я окремого пацієнта, родини або невеликого колективу, який включає періодичні сеанси телемоніторингу, телемедичного консультування).
У процесі консультування чи моніторингу використовують телеметрію — сукупність технологій, що дають можливість проводити дистанційні вимірювання і збір інформації про показники діяльності (фізіологічні функції) організму пацієнта.

Телемедицина – медична практика за допомогою інтерактивних аудіо-відео комунікаційних систем без звичайної фізичної взаємодії “лікар-пацієнт”. Телемедицина залежить від лікаря і його спеціальних можливостей, вона не замінює його і не є альтернативою лікаря. Фактично, телемедицина підвищує ефективність спеціаліста та розширює його можливості знаходитися в самому центрі медичної діяльності.

Кеннет Т. Бьорд (1918 – 1991), американський лікар-пульмонолог, керівник телемедичного проекту Масачусетської лікарні загального профілю, автор терміну “Телемедицина”

 

 

 

 

Інформаційні та телекомунікаційні технології, будучи однією з  основних рушійних сил сьогодні в торгівлі, економіці і політиці, мають  рівноважливе значення для охорони здоров’я. Розвиток адекватних  недорогих телекомунікаційних інфраструктур може допомогти забезпечити  рівний доступ до медичної допомоги багатих і бідних. Звичайно, тут  багато проблем: захист інформації, міжнародні стандарти, етичні,  правові аспекти, питання навчання. Однак можна стверджувати, що  інформаційна революція радикально перетворює технологію  медичного обслуговування.

Хіроші Накадзіма (1928 – 2013), японський фахівець в галузі громадського здоров’я, Генеральний директор ВООЗ
у 1988 – 1998.

 

 

Публікації за розділом “Телемедицина”