ПЛАН ЗАХОДІВ З ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ УГОДИ ПРО АСОЦІАЦІЮ МІЖ УКРАЇНОЮ, З ОДНІЄЇ СТОРОНИ, ТА ЄВРОПЕЙСЬКИМ СОЮЗОМ, ЄВРОПЕЙСЬКИМ СПІВТОВАРИСТВОМ З АТОМНОЇ ЕНЕРГІЇ І ЇХНІМИ ДЕРЖАВАМИ-ЧЛЕНАМИ, З ІНШОЇ СТОРОНИ, НА 2014—2017 РОКИ. Розділ 22. Громадське здоров’я
Інтерв’ю 2012 року з директором Національних інститутів здоров’я США Френсісом Коллінзом: “Три наукові відкриття, що змінили медицину” на порталі Medscape (англ.)
Наприкінці 1960-х років американський дослідник Джон О’Кіфі (John O’Keefe), перший з нинішніх нобелістів, помітив, що у щурів, які блукають кімнатою, у мозку вмикаються особливі нейрони, чию активність не можна було пояснити просто надходженням до мозку нових візуальних стимулів. З’ясувалося, що ці клітини активуються у відповідь на сукупні особливості ландшафту, що оточує щура в даний момент – нейрони ніби реагували на специфічне місце і на перехід з одного оточення в інше. Подальші експерименти показали, що в гіпокампі дійсно зберігається безліч карт місцевості, кожна з яких кодується особливою комбінацією спеціальних клітин. Їх так і назвали – нейрони місця.
У 2005 році норвезькі нейробіологи Мей-Брітт і Едвард Мозер (May-Britt, Edvard Moser) виявили в енторінальной корі іншу групу нервових клітин, які швидко отримали прізвисько GPS-системи мозку. Вони по черзі збуджуються, поки індивідуум пересувається у просторі, – тобто ніби відмічають траекторію руху. Особливість їх у тому, що вмикаються такі нейрони за особливою схемою, розбиваючи простір на шестикутні фрагменти, роблячи його схожим на величезну решітку. Звідси і їх назва – grid-нейрони, або нейрони решітки. Коли в експерименті щур проходив вершину «віртуального» шестикутника, grid-клітина реагувала імпульсом. Їх відмінність від нейронів місця в тому, що grid-клітини просто задають систему координат, в якій мозку зручно описувати конкретний ландшафт і власні переміщення в просторі. За своє відкриття подружжя Мозер удостоїлося честі розділити нинішню Нобелівську премію з Джоном О’Кіфі.
Хоча експерименти щодо з’ясування функцій навігаційних нейронів ставили і ставлять – на тваринах, такі клітини, очевидно, є і у людини. Вважається, що саме через загибель таких нейронів при синдромі Альцгеймера хворі втрачають здатність орієнтуватися в просторі вже на ранніх стадіях недуги.
За даними сайту nobelprize.org