Медицина не може врятувати від смерті, але спроможна продовжити життя, зміцнити моральність, заохочуючи доброчесність, переслідуючи порок — цього смертельного ворога здоров’я,— може вилікувати багато недуг, що уражують бідне людство, і робить сильнішими державу й народ своїми порадами.
Хуанді, китайський імператор (2698–2598 до н.е.)
Вмілий-бо лікар один від людей багатьох є вартніший –
Вийме стрілу і вигойними ліками рану посипле.
Гомер (8 ст. до н.е.), грецький поет
Розпізнавання хвороби за зовнішнім виглядом – це іскра Божа, за вислуховуванням – надзвичайна майстерність, за допомогою питань – спритність, а за дослідженням пульсу – мистецтво.
Пян Чіао (6 ст. до н.е.), китайський лікар
Не слід лікувати очі, не вилікувавши голову, а голову – не звернувши увагу на тіло, а тіло – не оздоровивши душу.
Залмоксис, фракійський лікар (6 ст. до н.е.)
Перша сходинка до щастя – здоров’я.
Сократ (469 – 399 до н.е.), грецький філософ
Твоє здоров’я – чисте повітря, вода і їжа. Вставай вранці з радістю, лягай спати з посмішкою. Ти радієш, посміхаєшся – значить, ти здоровий. Не лікуй хворобу, лікуй своє життя, живи за законами природи, розуму. Коли немає здоров’я, мовчить мудрість, не може розквітнути мистецтво, не грають сили, марне багатство і безсилий розум.
Геродот Галікарнаський (484 – 425 до н.е.), грецький історик
Медицина насправді є найблагородніше з усіх мистецтв.
Гіппократ (460 – 377 до н.е.), грецький лікар
Якщо Ви хочете досягти успіху у своїй діяльності, багатства і слави і небес після смерті, Ви повинні всією душею прагнути до зцілення хворого. Ви не повинні зраджувати своїх хворих навіть. ціною власного життя. Ви не повинні пиячити, не повинні творити зло або мати злих товаришів. Ваша мова повинна бути приємною. Ви повинні бути розважливі і завжди прагнути удосконалювати свої знання. Ні про що з того, що відбувається в будинку хворої людини, не слід говорити нікому, хто, користуючись отриманими знаннями, міг би зашкодити хворому або іншому.
Чарака (4 ст. до н.е.), індійський лікар
Шануй лікаря честю по потребі в ньому, бо Господь створив його, і від Вишнього – лікування, та від царя одержує він дар. Знання лікаря піднесе його голову, і між вельможами він буде в пошані. (…) Той, хто готує ліки, робить з них суміш, і заняття його не закінчуються, і через нього буває благо на лиці землі.
Ієшуа бен Сіра (3 ст. до н.е.), єврейський філософ
Вище благо досягається на основі повного фізичного і розумового здоров’я.
Марк Туллій Цицерон (106 – 43 до н.е.), римський політик
Бажання лікуватися – крок до одужання.
Луцій Анней Сенека Молодший (4 до н.е. – 65 н.е.), римський філософ
Попереджайте хворобу, коли вона тільки настає.
Авл Персій Флакк (34-62), римський поет
Лікар повинен мати погляд сокола, руки дівчини, мудрість змії і серце лева.
Лікар повинен бути одягнений у багатий одяг, носити на руці дорогого персня, мати найкращого коня, щоб думи про хліб насущний не відволікали лікаря від турбот про пацієнта.
Абу Алі аль-Хусейн ібн Абдаллах ібн Сіна (Авіценна) (980 – 1037), таджицький лікар-полімат
Чи такий є спосіб (…) лікування: смерть (…) провіщаєш, а допомогти не можеш? Якщо є досвідченим, то дай (…) життя.
Агапіт Печерський (п.1095), перший відомий український лікар
Медицина – наука, вкрай необхідна для людини в будь-який час, в будь-якому місці і не тільки тоді, коли вона хвора, але і навіть тоді, коли вона здорова. Лікарська діяльність дає вихід до досконалості, до моральності, до пізнання Бога, до досягнення істинного щастя – можна сказати, що це праця в ім’я Творця.
Моше бен Маймон (Маймонід) (1135 – 1204), єврейський лікар-полімат
Якщо лікар, хоч би й славний, занедужав,- знає: треба
Зразу іншого якогось кликать лікаря до себе;
Він йому з’ясує хворість, що вогнем упала з неба,
Бо сторонній ліпше знає, в чім є хворому потреба.
Шота Руставелі (1172 – 1216), грузинський поет
Ти, хто ще недавно був недужим,
Лікаря не маєш ображати,
Чи майстерний лікар знов потрібен
Буде – це ніхто не може знати!
Мусліхаддін Абу Мухаммед Абдаллах Ібн-Мушріфаддін Сааді (1181 – 1291), перський поет
Лікар повинен бути розумним і сповненим почуття обов’язку, бути терплячим і готовим подати пораду. Він у жодному разі не повинен бути п’яницею, жадібним і корисливим. Слід йому любити бідняків, бути милосердним, вірним, богобоязливим і морально-чистою людиною. Якщо він не збагне, в чому суть хвороби, то йому не слід давати ліків, щоб не заплямувати свого імені. А якщо він недосвідчений, то краще не закликати його до хворого і взагалі не вважати за лікаря.
Амірдовлат Амасіаці (1420 – 1496), вірменський лікар
Лікар повинен бути майстерним, відданим своїй справі, він повинен завжди допомагати хворому тілу. Лікування він повинен від душі любити, твори вчених лікарів вивчити. Говорити він повинен принадно і привітно, діяти скромно і кмітливо. Майстерний лікар, який допомагає хворим, нагадує Ісуса Христа мистецтвом своїм. Ісус повертав душу в мертве тіло молитвою, а цей перешкоджає душі вийти з тіла ліків силою. Бачити радий такого лікаря хворий, слухати його він готовий всією душею. Для хворого – ліки навіть поява його. Хворому побачення з ним – порятунок, напій, даний ним, для хворого – жива вода. Якщо ж він у своєму ремеслі вправний, але грубий та неуважний, то, хоча він хворого і лікує, з іншого боку, він його своєю поведінкою калічить. А що стосується неосвіченого лікаря, то він є помічником ката. Той людей мечем убиває, а цей зіллям труїть. Безумовно, краще той, а не цей, бо той злочинців умертвляє, а цей – безневинних людей вбиває. Хай не з’явиться ніхто безневинним до ката, хай же не з’явиться ніхто хворим до такого лікаря.
Нізамаддін Мір Алішер Навої (1441 – 1501), узбецький поет
Ми повинні проявляти більшу турботу про збереження здоров’я, ніж про прибуток, що дозволяє нам вільно користуватися тілесними силами.
Ґеорґіус Аґрікола (1494 – 1555), німецький лікар-полімат
Ми розділимо медицину на три частини, якими позначимо три її призначення. Перший обов’язок медицини – збереження здоров’я, другий – лікування хвороб, третій – продовження життя.
Френсіс Бекон (1561 – 1626), англійський політик і філософ
Наука медична повинна служити для вигоди і блага народного, і немає нічого бажанішого, ніж сприяти своєю діяльністю і своїми творами загальнонародному благоденству.
Данило Самійлович Самойлович (Сушковський) (1744 – 1805), перший український епідеміолог
Першоджерело багатства країни – у продуктивній силі здоров’я людини.
Йоганн Петер Франк (1745-1821), австрійський лікар, засновник соціальної гігієни як самостійної наукової дисципліни.
Дух медицини легко зрозуміть.
Великий і малий світ вивчити прийдеться,
А там – нехай усе ведеться,
Як Бог велить!
Йоганн Вольфґанґ фон Ґьоте (1749 – 1832), німецький поет і натураліст
Здоров’я настільки переважує всі блага життя, що воістину здоровий жебрак щасливіший від хворого короля.
Артур Шопенгауер (1788 – 1860), німецький філософ
Суспільство лише тоді знаходиться в квітучому стані, коли всі його члени здорові, тобто коли народ розвинений фізично й морально. Лише при достатній винагороді за працю збільшиться число шлюбів і народжень, смертність дітей зменшиться, а це величезний виграш для суспільства.
Фрідріх Фрідріхович Мерінг (1822 – 1887), український лікар-терапевт
Де знайти примирення між шуканням шматка хліба, яке досягається службою, аналізами та заможною практикою, далі науковими прагненнями, які виражаються в читанні лекцій і підготовці до них, власних занять і, нарешті, гуманітарними вимогами, які виражаються у лікуванні незаможних. Перше не можна відкинути, друге не хочеться, а третє? Професор Трітшель говорив мені: “Одне з двох – або наука, або практика з гуманітарними міркуваннями”. Але тепер, більш, ніж коли-небудь, я усвідомлюю, що останнє, тобто робота для бідних, неминуче необхідна, і я від неї ні за що не відмовлюся. Нам іноді здається, що допомога бідним – це добровільне діяння, яке дуже похвальне, але яке з повним правом можна і не робити. Але ні! Ми повинні якомога більше ділитися з іншими. Всі мають однакові права на блага земні. Почати своє особисте, егоїстичне життя (включаючи сюди і наукову діяльність) і закрити очі на інших, яким я можу бути корисний, – я не можу; не можу не тому, що я добрий, чи що, а тому, що інакше чинити несправедливо.
Феофіл Гаврилович Яновський (1860 – 1928), український лікар-терапевт
Загрозливий стан народного здоров’я нерозривно пов’язаний із загальними причинами: крайнім зубожінням населення, небувалим придушенням вільного розвитку всіх духовних і виробничих сил народу.
Овксентій Васильович Корчак-Чепурківський
(1857 – 1947), український фахівець у галузі громадського здоров’я
Безсумнівно, що часткові реформи у викладанні на медичних факультетах дещо розсунули вузький горизонт терапевтичного мислення лікаря, але, принаймні, досі вони не змінили докорінно, якщо можна так висловитися, медичного світогляду лікаря, в центрі якого знаходиться терапія, а на далекій периферії – смутні обриси профілактики. Соціальна обстановка наявного життя вимагає зовсім іншого типу лікаря, в центрі прагнень якого була б профілактика, облямована терапією. …Поки в клiнiцi не зміцниться остаточно свідомість, що в кожному хворому необхідно вирішувати не тільки біологічну, а й соціальну проблему, клініка буде відставати від вимог життя і випускати однобоких терапевтів, а не “організаторів здорового життя”, якими, власне кажучи, повинні бути лікарі.
Сергій Аркадійович Томілін (1877 – 1952), український фахівець з громадського здоров’я, основоположник біоекономіки
Ніщо краще не визначає стану справ у державі, ніж стан справ у медицині.
Альберт Швейцер (1875 – 1965), німецький лікар-гуманіст, лауреат Нобелівської премії миру
Коли лікар виліковує 10-15 хворих, його готові прославляти, але той, хто запобіг від захворювань тисячі і сотні тисяч чоловік, лишається непомітним, бо ж як оцінити те, що не сталося…
Лев Васильович Громашевський (1887 – 1980), український епідеміолог