ПОРІВНЯННЯ СИСТЕМ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ШЕСТИ КРАЇН В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ

За матеріалами огляду Lindsay Maizland та Claire Felter  “Comparing Six Health-Care Systems in a Pandemic” для сайту Council on Foreign Relations

Пандемія коронавірусної хвороби COVID-19 завдала удару по системах охорони здоров’я по всьому світі, ставши лакмусом їхніх можливостей щодо догляду за пацієнтами та захисту медичних працівників в умовах кризи. Пріоритетними для влади у світі стали прагнення здійснити широкомасштабне тестування, звільнити місце в лікарнях та забезпечити наявність критичного медичного спорядження, наприклад, апаратів ШВЛ та масок.

Але результати неоднозначні. Деякі країни швидко запровадили плани пандемічного реагування, які допомогли їм значно обмежити поширення COVID-19. Інші не реагували у ранні терміни, і їхні системи охорони здоров’я були переповнені пацієнтами. У деяких випадках рішення державних та місцевих лідерів, спрямовані на припинення розповсюдження всередині громади, такі як заборони на подорожі та закриття закладів і установ, вплинули на різницю у тому, щоб зробити спалах більш керованим.

До Вашої уваги цей короткий дайджест шести різних систем охорони здоров’я та як вони справляються з пандемією.

Тайвань:
система єдиного платника, ефективна реакція на COVID-19

Система охорони здоров’я. Національне медичне страхування Тайваню є системою єдиного платника, тобто майже всі громадяни та іноземці, які проживають там принаймні шість місяців, охоплюються єдиним державним страховим планом. Передбачені ним послуги є всеосяжними, включаючи охоплення первинною медичною допомогою, госпітальними послугами, рецептурними препаратами, стоматологічною допомогою та охороною психічного здоров’я.

Система значною мірою фінансується податками на оплату праці та доповнюється додатковими податками на тютюн та лотерею. Витрати на охорону здоров’я Тайваню у 2017 році становили 6 відсотків його ВВП. Зазвичай існують доплати за відвідування лікаря (з обмеженням у 14 доларів) та рецепти (з обмеженням у 7 доларів), а також плата за стаціонарне лікування, яка також має вартісні обмеження витрат. Люди відвідують своїх лікарів в середньому п’ятнадцять разів на рік, що майже вдвічі перевищує кількість відвідувань лікарів в інших розвинених країнах. Це означає, що лікарні та клініки часто переповнені, а їх персонал перевантажений роботою.

Відповідь на поширення COVID-19. Незважаючи на густонаселені міські райони та тісні зв’язки з материковим Китаєм, де вперше був виявлений коронавірус, на Тайвані було лише кілька сотень випадків. Серед причин цього те, що уряд на чолі з президентом Цаєм Інг-Венем швидко здійснив свій план реагування на епідемію, заготовлений після спалаху тяжкого гострого респіраторного синдрому (SARS) в 2003 році. Уряд використовував технології, такі як додатки для мобільних телефонів, що відстежували дані користувачів та датчики тепла для визначення стану контактних осіб по COVID-19, застосував обмежувальні заходи та контролював температуру тіла. Він також заборонив виробникам експортувати медичні товари, забезпечив збільшення виробництва масок та безкоштовне раннє тестування у  лікарнях.

Сполучене Королівство:
державна охорона здоров’я, відтермінована відповідь на COVID-19

Система охорони здоров’я. Державна охорона здоров’я у Великій Британії надає послуги майже всім людям. Деякі аналітики дають Національній службі здоров’я країни (NHS) високу оцінку за багатьма показниками охорони здоров’я, серед яких профілактична направленість, справедливість та доступ. NHS, що фінансується в основному за рахунок податків, забезпечує всебічне охоплення профілактичною допомогою, госпітальними послугами, лікарськими засобами та охороною психічного здоров’я. Послуги значною мірою безкоштовні в момент використання; витрати за власний кошт (out-of-pocket) в середньому становили близько 630 доларів на людину в 2017 році. Орієнтовно 10 відсотків населення мають додаткове приватне страхування, що дозволяє швидше отримати доступ до медичної допомоги.

У 2018 році витрати Великобританії на охорону здоров’я склали 9,8 відсотка її ВВП, серед найнижчих у розвиненому світі. Систему активно критикують через брак фінансування та зниження якості, особливо для первинної медичної допомоги. Спроможність також є проблемою: країна має трохи більше двох ліжок ургентної допомоги на тисячу осіб, тобто десь наприкінці списку країн Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР).

Відповідь на поширення COVID-19. Незважаючи на те, що країна опинилася серед країн з найвищим рейтингом за пандемічною готовністю відповідно до Глобального індексу безпеки здоров’я (Global Health Security Index), вірус спричинив серйозні наслідки, оскільки уряд Бориса Джонсона відмовився від масового закриття установ і закладів протягом декількох тижнів після того, як його колеги в Європі це вже упровадили. До середини квітня у Великобританії було близько 80 тисяч випадків COVID-19, включаючи самого прем’єр-міністра, та приблизно десять тисяч померлих. NHS заявила, що звільнить десятки тисяч лікарняних ліжок, відклавши планові процедури та придбавши місця в приватних лікарнях. Лондонський конгрес-центр також був швидко перероблений в імпровізовану лікарню. Крім того, тисячі колишніх медичних працівників перекваліфіковані для надання допомоги у кризовій ситуаціїі, а фахівців в інших сферах переводили на роботу. Однак багато хто підняв тривогу через брак апаратів ШВЛ та захисних засобів. Уряд імпортував певну кількість апаратів ШВЛ, мобілізував дещо у збройних сил, і закликав компанії збільшити обсяги продукції. Країна тестувала близько чотирьох людей на одну тисячу, порівняно з дев’ятьма на тисячу Південної Кореї, і мала на меті посилити це до середини квітня.

Південна Корея:
державно-приватна система, швидке реагування на COVID-19

Система охорони здоров’я. Майже всі люди в Південній Кореї охоплені урядовою Національною програмою медичного страхування. Її послуги включають невідкладну допомогу, лікарські засоби та стоматологічну допомогу. Медичні послуги в основному надаються через приватний сектор, більшість закладів охорони здоров’я здійснюють приватну діяльність. Південна Корея не має добре розвиненої системи первинної медичної допомоги .

Урядова програма в значній мірі покладається на розподіл витрат з пацієнтами, витрати за власний кошт становлять 34 відсотки витрат на охорону здоров’я, порівняно із середнім показником ОЕСР 20 відсотків. Уряд дотримується меж співоплати, але від пацієнтів часто вимагається сплачувати повну вартість послуг, які не входять до пакету пільг, що призводить до того, що більшість людей підписуються на додаткові, приватні плани страхування. Це призвело до нерівного доступу до допомоги. Частка витрат на охорону здоров’я від ВВП постійно зростає і в 2018 році складала 8,1%.

Відповідь на поширення COVID-19. Після боротьби зі спалахом Близькосхідного респіраторного синдрому (MERS) у 2015 році Південна Корея вкладала значні кошти у готовність до надзвичайних ситуацій, і призначила Міністерство внутрішніх справ та безпеки головним координатором у випадку криз охорони здоров’я, а не прем’єр-міністра чи президента. Експерти високо оцінили швидкі зусилля країни, щоб “згладити криву” захворюваності і зберегти загальну кількість смертей нижче двохсот. Після того, як у січні був виявлений перший випадок, уряд швидко розробив діагностичний тест і протестував мільйони людей безкоштовно. Багато південних корейців скористалися мобільними лабораторіями тестування. Було призначено спеціальні лікарні для пацієнтів із COVID-19 та вимагав від пацієнтів, які шукають іншої медичної допомоги, відвідувати лікарні, які не приймають COVID-19. Уряд також мобілізував приватний сектор для виробництва медичних товарів для громадського користування.

Австралія:
гібридна система дозволила уникнути широкого спалаху COVID-19

Система охорони здоров’я. Австралійська система пропонує поєднання державного та приватного страхування. Універсальна програма державного медичного страхування Medicare фінансується федеральним урядом. Вона, як правило, вважається доступною, але існує можливість криз, наприклад, переповнення державних лікарень.

Близько половини австралійців також купують приватне страхування, до чого заохочує федеральний уряд, хоча ця частка зменшується до приблизно однієї п’ятої при нижчих рівнях доходу. Приватні страховики, що включають як комерційних, так і некомерційних постачальників послуг, пропонують госпітальні послуги та екстрену допомогу, а також загальну допомогу, наприклад, стоматологічні послуги. У 2018 році витрати на охорону здоров’я складали 9,3 відсотка ВВП Австралії. Австралійці заплатили в середньому близько 830 доларів за власний кошт на охорону здоров’я в 2016 році.

Відповідь на поширення COVID-19. Австралія, як і Велика Британія, потрапила до числа країн з найвищим рейтингом за готовністю до епідемій та реагуванням на них, проте не зазнала такого удару від пандемії, до середини квітня зафіксовано близько 6300 випадків COVID-19 та трохи менше 60 померлих. Уряд Скотта Моррісона витримав жорсткі заходи карантину, навіть коли почалося зменшення кількості нових випадків, побоюючись, що без таких заходів відділення інтенсивної терапії можуть переповнитися протягом декількох тижнів. Десятки тисяч лікарняних ліжок і тисячі лікарів і медсестер були переведені з приватних лікарень і в державні, щоб полегшити навантаження на державну систему. У країні також був один з найвищих показників тестування на душу населення, в середньому десять тисяч тестів на день наприкінці березня.

Нідерланди:
приватне страхування для всіх, часткове закриття закладів і установ

Система охорони здоров’я. За високо регламентованою нідерландською системою люди зобов’язані купувати медичне страхування у приватних постачальників, що, як правило, працюють як неприбуткові організації. Майже всі лікарні також працюють як неприбуткові організації. На ринку переважають чотири страхові конгломерати, на які припадає близько 90 відсотків застрахованих.

Уряд покриває значну частину витрат, що фінансуються за рахунок оподаткування. Інше фінансування відбувається за рахунок страхових внесків, які встановлюються кожним страховиком за однаковою ціною для всіх людей незалежно від віку або стану здоров’я. Громадяни Нідерландів сплачують відносно низькі страхові внески (115–150 доларів щомісяця) та витрати за власний кошт (приблизно 600 доларів щорічно), а роботодавці також вносять внески. Ті, хто має нижчі доходи, отримують додаткові дотації, а витрати на дітей покриваються повністю. Більше 80 відсотків населення купує добровільне додаткове страхування для покриття таких послуг, як стоматологічна допомога та догляд за очима. У 2018 році загальні витрати на охорону здоров’я досягли майже 10 відсотків ВВП. Хоча аналітики попереджають, що витрати на охорону здоров’я зростають швидше, ніж зарплата, система забезпечує доступну, якісну допомогу.

Відповідь на поширення COVID-19. У Нідерландах є національний інститут громадського здоров’я, який формує рекомендації щодо епідемій. Виконуючи рекомендації інституту, в березні уряд Марка Рютте здійснив заходи соціального дистанціювання, але утримався від повного закриття закладів і установ, стверджуючи, що контрольоване поширення вірусу може створити імунітет. До середини квітня в Нідерландах було інфіковано близько 25 тисяч людей, а понад 2500 померли. Незважаючи на те, що швидкість передачі інфекції сповільнюється, влада попередила, що відділення інтенсивної терапії лікарень можуть досягти межі спроможності. Приватні майданчики, включаючи концертний зал та готелі по всій країні, перетворені на імпровізовані центри екстреної допомоги, щоб зняти навантаження з лікарень, які мали високий рівень зараженості серед персоналу. Деякі нідерландські пацієнти отримували допомогу у сусідній Німеччині. На початку квітня тестування на душу населення в країні дорівнювало показнику Сполучених Штатів, але значно відставало від Південної Кореї.

Сполучені Штати:
суміш приватного й державного, незадовільна відповідь на COVID-19

Система охорони здоров’я. США, де система охорони здоров’я побудована на сукупності приватних та державних джерел, є однією з небагатьох країн з високим рівнем доходу, які не досягли загального охоплення охороною здоров’я: близько 8,5 відсотків населення залишаються взагалі неохопленими. Закон про доступну допомогу 2010 року (Affordable Care Act) вимагав страхування для більшості американців, але ця вимога була відмінена адміністрацією президента Дональда Трампа у 2019 році.

Приватне страхування, незалежно від того, чи оплачується роботодавцями, чи індивідуально, припадає на дві третини ринку, тоді як решта людей охоплюються планами державного страхування, включаючи програми Medicare, Medicaid та програмами для ветеранів збройних сил. Medicaid, як правило, охоплює вразливі групи, включаючи сім’ї з низьким рівнем доходу, а Medicare охоплює людей старше шістдесяти п’яти років та деяких людей з обмеженими можливостями.

Американці витрачають набагато більше коштів на охорону здоров’я, ніж жителі будь-якої іншої країни ОЕСР. Люди витрачають у середньому 10 000 доларів щорічно, а на охорону здоров’я в 2018 році витрачено майже 17 відсотків ВВП.

Відповідь на поширення COVID-19. Після того, як США наприкінці січня 2020 року повідомили про свій перший випадок COVID-19, адміністрація Дональда Трампа заборонила в’їзд мандрівникам з Китаю. Однак експерти стверджують, що в наступні тижні федеральний уряд не зміг запровадити план протидії значному спалаху. Незважаючи на те, що країна вважається найбільш підготовленою до пандемії, США не нарощували спроможність лікарень та не підвищували виробництво відповідних лікарських засобів. Деякі штати, як Каліфорнія, застосовували заходи раннього закриття закладів і установ, та мали більший успіх у стримуванні поширення COVID-19. Первісний діагностичний тест, розроблений Центрами контролю та профілактики захворювань (CDC), виявився недосконалим, що затримало тестування по всій країні на тижні і не дозволило службовцям охорони здоров’я мати точну картину поширення захворювання. До середини квітня США повідомили про найбільшу кількість випадків COVID-19 та летальних випадків у світі. У багатьох штатах, які стикаються з дефіцитом, президент Трамп використовував надзвичайні повноваження, щоб змусити приватні компанії виробляти апарати ШВЛ для пацієнтів і маски для медичних працівників. У березні 2020 року тестування на коронавірус стало безкоштовним, але витрати на лікування варіюють.

Спроможність систем охорони здоров’я

Країна	Населення	Лікарів на 1000 населення	Медичних сестер на 1000 населення	Стаціонарних ліжок на 1000 населення
Австралія	24 601 860	3.7	11.7	3.8
Велика Британія	66 040 229	2.8	7.8	2.5
Нідерланди	17 131 295	3.6	10.9	3.3
Південна Корея	51 446 201	2.3	6.9	12.3
Сполучені Штати Америки	325 147 121	2.6	11.7	2.8
Тайвань	23 571 227	2.9	7.0	5.7

Примітки. Дані – за 2017 рік, за винятком статистики лікарняних ліжок для Австралії та США, які наведені за 2016 рік. Дані про лікарів та медсестер Тайваню розраховані.
Джерела: OECD; Taiwan Ministry of Health and Welfare.